Прем’єр-міністр опозиційного уряду, екс-віце-прем’єр Борис Колесніков відповів на питання журналіста
Минулої неділі у Запоріжжі відбувся Форум за мир та розвиток, на якому делегати підтримали висунення Олександра Вілкула кандидатом у президенти.
— Хто виборець вашого кандидата — Олександра Вілкула? Де він живе?
— Він живе по усій Україні. Наш виборець той, кому дорога наша країна. По Києву висять рекламні плакати, які пропонують допомогти тим, хто хоче виїхати з України. Наш виборець — той, хто вирішив в ній залишитися. Це прагматики, які знають та хочуть вивести Україну з глобальної кризи.
— Добре. Конкретизуйте тоді програму Вілкула, основні пункти його програми?
— Перше, це мир. Друге — децентралізація України. У центрі повинні будуть залишитися тільки чотири основні функції: 1) оборона; 2) безпека; 3) зовнішня політика; 4) інфраструктура, й тільки та, створити яку та управляти якою регіональні влади не в силах. Всі інші функції передати областям, містам і районам.
Що стосується мовної проблеми. У 1996 році її можна було б вирішити, закріпивши у Конституції державний статус за двома мовами — українською та російською.
Тепер державний статус повинен зберегтися за українською мовою, але кожна обласна рада має право на своїй території вводити другу офіційну. Наприклад, на Закарпатті це може бути угорська, а в областях на Південному Сході та частково у центрі — російська.
І ця позиція щодо мовного питання проукраїнська. У Фінляндії всього 5% говорить по-шведськи, але там дві державні мови, а подивіться на досвід Канади та Швейцарії.
Україна повинна стати парламентською унітарною республікою з двопалатним парламентом. У верхній палаті — 29 представників, один від мільйона виборців. У нижній — 150 депутатів. Вся влада у прем’єр-міністра та парламенту.
Ми вважаємо, що корінь корупції в коаліційній угоді, тому що при його укладанні йде торгівля міністерськими постами. Щоб цього не відбувалося, ми запропонували у новій Конституції статтю, згідно з якою партія, що перемогла бере 50% плюс одне місце в парламенті та несе відповідальність за формування уряду. Правда, вона може, якщо захоче, сформувати коаліційний уряд, розділивши відповідальність з іншими партіями.
У Генпрокуратури повинні залишитися функція — висування звинувачення у судах. Пряма виборність суддів. Начальник муніципальної поліції проходить за конкурсом, потім він та сама поліція укладають договір з місцевим муніципалітетом й приступають до виконання своїх обов’язків.
Нейтральний, позаблоковий статус. Досвід показує, що європейські нейтральні країни типу Швеції, Фінляндії, Австрії, Швейцарії живуть не просто добре, а якщо порівняти з Україною, то здається, що на іншій планеті. Так що позаблоковий статус — це гарантія безпеки України й миру на її території.
— Вас опоненти дорікають у тому, що ви проросійські в той час, як ті, хто знаходяться при владі, це прозахідні політики?
— Ті, хто сьогодні в Україні перебувають при владі, не прозахідні, а просімейні. Вони все, що їм під руку не попадеться, тягнуть у сім’ю. Такого типу політиків на Заході немає. Західний тип політика — це Девід Кемерон. Дивіться, він був проти Брекзіта, але обіцяв по ньому провести референдум. Провів. Програв. І, розуміючи, що більшість британців за вихід з Євросоюзу, пішов у відставку, хоча міг і не робити цього. А наша українська політика — це «Весілля в Малинівці». Причому для нинішніх українських реалій це не художнє, а документальне кіно. Вітер змінився в одну сторону, всі наділи будьонівки, а якщо в іншу — то наділи білогвардійські кашкети.
— Усі зараз обговорюють вашу дискусію з іншим кандидатом у президенти Євгеном Мураєвим, який вважає, що ваш кандидат запозичив з його програми деякі пункти.
—З Євгеном у нас завжди були добрі стосунки. Він входив до опозиційного уряду. Він зважився написати, що в нашій програмі є нібито елементи його програми.
Я можу сказати чесно, я не те, що не читав його програми, я навіть не знав, що вона існує до вчорашнього вечора. Тому, щонайменше, це не скромно. Так що, давайте, все це залишимо на совісті Євгенія та тих, хто писав йому програму.
Вся наша програма заснована на європейському досвіді, починаючи з 1949 року, з часів Конрада Аденауера, і закінчуючи Східною Європою після краху комуністичного блоку. Ми обрали найкращі елементи, які адаптовані до української дійсності.
— Як будете вирішувати проблему Донбасу?
— У нас є базовий документ — Мінськ-2. У ньому все прописано. Потрібні додаткові зусилля по створенню дорожньої карти. Олександр Вілкул каже: давайте, розширимо коло наших друзів. Запросимо крім Олександра Григоровича ще й Назарбаєва, Алієва й інших лідерів нейтральних країн Європи та зробимо погодинну дорожню карту.
— Що можете сказати з приводу відновлення дружніх відносин з Росією?
— Не знаю, як швидко все станеться. Будь-який громадянин України і Росії знає, що з сусідами треба жити в мирі та злагоді. Але наскільки швидко цей мир та ця згода може бути досягнена, мені важко відповісти.
— Ваша позиція по Томосу та церковному питанню?
— Ми вважаємо, що політикам нічого робити у церкві. Ось уявіть собі, що Тереза Мей раптом заявляє, що Генріх VIII був не правий, створюючи Англіканську церкву, тому ми повертаємося до Ватикану. Почувши це, всі скажуть, що вона збожеволіла. А в Україні таке можливе. Коли країна у війні і злиднях, ми розбираємося канонічне або неканонічне у нас православ’я.
Наша симпатії й підтримка на боці канонічного православ’я, але найголовніше, щоб ми не давали політикам можливість втручатися у справи духовні.
— У російській та українській пресі з’явилися статті, в яких йдеться про те, що висунення Вілкула — це домовленість групи Ахметова-Колеснікова-Новинського з Порошенком …
– … я чув про це. Це все йде від Льовочкіна та іншого номенклатурного шлаку, який скупчився в українському парламенті. Хочу нагадати шановним читачам, як в Росії, так і в Україні, що Петро Олексійович Порошенко, як це з’ясувалося лише у 2016 році у віденському суді, став президентом тільки завдяки Фірташу, Льовочкіну та Бойку, які відмовили від участі у президентських перегонах її лідера Віталія Кличка.
Так що Порошенко — це прямий їхній продукт. Усі наступні 4 роки вони прожили на Банковій.
У нас у фракції немає ніяких «металургів» та «газовиків». У нас є «промисловці» та колишня номенклатура. Так ось, серед наших Єфремов третій рік у в’язниці, а Вілкул, Добкін та Новинський — під слідством. А в тій частині — Льовочкіна та Бойка — усі чудово себе почувають.
На трьох каналах Льовочкіна та його друзів — на «Інтері», «112» й «NewsOne» Петро Порошенко та члени його команди просто прописалися. Навіть 5 канал у 2004 році не приділяв стільки уваги Віктору Ющенку, скільки ці три канали приділяють Петру Порошенко.
— Від Південного Сходу фактично висунуті 4 кандидати: ваш Вілкул, Бойко, Мураєв та Зеленський. Чи не здається вам, що настільки велике висування кандидатів просто примножує на нуль їхні перспективи не лише попадання у другий тур, але й взагалі отримання пристойного результату, що потім негативно позначиться на виборах до парламенту восени 2019 року?
— Ні, не здається, тому що у Олександра Вілкула є підтримка у всій Україні, де є промисловість та підприємництво, а також сучасне сільське господарство, де люди хочуть миру, а не пустослів’я. Тому в мене немає сумніву, що ми зробили правильний вибір, а життя покаже.
Я оптиміст і, безумовно, вірю в абсолютно успішне майбутнє нашої країни. Тоді до влади прийдуть люди зі