На жаль, політика нашої держави у соціальній сфері впродовж останніх років зовсім не спрямована на підвищення рівня життя пенсіонерів та людей похилого віку. В той час, як саме ці категорії населення потребують соціальної підтримки.
Опозиційний блок вважає, що турбота про людей похилого віку – одне з головних завдань українського уряду у сфері соціальної політики. Адже, на сьогоднішній день, дуже часто такі люди залишаються без належної уваги з боку держави. Позбавлені елементарної підтримки, вони не відчувають свою значимість в нашому суспільстві.
У п’ятницю, 11 вересня, представники Опозиційного блоку відвідали Олександру Андріївну Мавроді з Новомлинівки, яка цьогоріч відзначає свій поважний ювілей – їй виповнюється 93 роки. З теплими словами, квітами та подарунками завітали гості до Олександри Андріївни – найстаршої на території Новомлинівської сільської ради мешканки. Нелегке життя довелося прожити цій літній жінці, бо вона з того покоління, на чиї знесилені плечі лягли і страшні воєнні роки, і роки післявоєнної відбудови, важка щоденна праця, голод та нестатки. Олександра Андріївна – учасник Великої Вітчизняної війни, та й після кривавого лихоліття її родині довелось несолодко.
– Багато чого вже не пригадую, – посміхаючись говорить вона, і здається, ніби, не дивлячись на свій вік , насправді, все вона пам’ятає. Просто, не таким вже яскравим, різноманітним, а головне – легким та щасливим було її життя, аби ним хвалитися. Напевно, про деякі факти її біографії, позначені тяжкими роками війни, і справді, краще було б забути назавжди. Та в її пам’яті знову й знову оживають ті страшні роки окупації рідного села Красної Поляни. Пам’ятає старенька, як вивозили односельців у концтабори в Германію, як ховалася від фашистів у бур’янах та кукурудзі. А хіба не є справжнім подвигом той факт, що Олександра Андріївна, ще будучи зовсім юною дівчиною, навмисне змінила дату свого народження і приписала собі рік життя, аби тільки її взяли на роботу. Коли вийшла заміж, переїхала до Новомлинівки. Працювала в тракторній бригаді поваром, пізніше – різноробочою, була поваром у школі. Навіть, вже знаходячись на заслуженому відпочинку, жінка продовжувала трудитися у рідному колгоспі.
Життя людей того покоління сповнене відважних, сміливих, героїчних подвигів та саможертовних вчинків. Багато хто з них віддав своє здоров’я заради блага прийдешніх поколінь. Вони відбудовували будинки, відновлювали сільське господарство, сіяли хліб та жили заради майбутнього.
У долі Олександри Андріївни було багато трагічних сторінок, але, не дивлячись на це, їй вдалося зберегти відмінне почуття гумору та любов до життя. Головне її багатство – діти, онуки та правнуки. Сьогодні допомагати старенькій, доглядати за нею приїхала її донька, бо важко бабусі, навіть, ходити самій.
Життя невпинно летить уперед. Змінюються покоління, стають історією минулі події, але ми повинні пам’ятати, що всім, що маємо сьогодні, ми завдячуємо їм – тим, хто жив і працював заради нашого блага, заради майбутнього. А тому турбота про них та підтримка людей похилого віку повинна стати першочерговим завданням у сфері соціальній політики держави – переконані в Опозиційному блоці. Адже за рівнем життя пенсіонерів визначається і рівень життя держави в цілому.