30 травня на позачерговій сесії Гуляйпільської районної ради депутати не затвердили план оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів Гуляйпільського району на 2016 рік. Депутати відмовились приймати рішення щодо пониження ступеня навчання Долинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та Мирненської школи І-ІІІ ступенів.
Коментуючи дане рішення, народний депутат України VII скликання Олександр Дудка підкреслив, що сільська школа – не лише заклад для надання освітніх послуг населенню, а це й осередок культури і дозвілля на селі:
-Мене неприємно вразили заклики деяких депутатів районної ради, які вирішили закрити школи через дефіцит коштів у районному бюджеті. Прийняти рішення «за» на засіданні сесії – найлегше, а от зробити все, щоб школу залишити, допомогти вирішити фінансові та матеріальні проблеми – важко, бо це реальна робота, – сказав Олександр Дудка. – Я був депутатом районної, обласної, Верховної рад, і завжди одним із основних моїх завдань було збереження школи на селі, тому, що коли немає школи – немає і села. Згоден, від оптимізації нікуди не дінешся. Для цього є різні причини і фінансові, і матеріальні, і в ХХІ столітті наші діти повинні отримувати знання з урахуванням сучасного технічного та інформаційного обладнання. Але ж не прорахувавши грамотно і закрити дві школи в районі, які абсолютно ніяк не зможуть вирішити питання фінансування освітньої галузі в повному обсязі, а лише натравлять людей одне на одного, це не по – людські та не по – державницькі,- вважає політик.
Я глибоко переконаний, що найефективніший метод будь – якої реформи – переконання.
– Звичайно, це дуже серйозне питання. Коли я працював головою райдержадміністрації, був дефіцит бюджету, як і в будь-якій сім’ї. Свого часу ми проводили так звані пропуски, на які запрошували керівників органів місцевого самоврядування, директорів шкіл, сільських будинків культури, фельдшерсько – акушерських пунктів,керівників базових товариств, для розподілу бюджету та його наповнення. У 2008 році мене змушували закрити три школи нашого району, але разом із батьками та вчителями ми відстояли їх, – згадує Олександр Іванович.
За переконанням Олександра Дудки, вирішувати фінансові питання за рахунок дітей не продумавши та не прорахувавши правильність цих дій, далеко неправильно, не патріотично і не далекоглядно:
Дрібних проблем в освіті не буває, вони є як у місті, так і в селі. Найпростіше заявити, що немає фінансування. Пригадую випадок, коли виникла проблема в Гуляйпільському колегіумі “Лідер” – протікав дах, замикало проводку в класах на верхньому поверсі. Стало питання термінового ремонту. Коштів у районному бюджеті не було, доводилося звертатися до обласної ради, до народного депутата, але нам вдалося не просто відремонтувати, а провести реконструкцію і збудувати шатровий дах. Це можуть підтвердити учні та вчителі «Лідера». Другий приклад – по сільській школі. Мало не закрили її і в селі Полтавка, адже там зовсім зупинила роботу котельня. Тому ми і вирішили перевести її на альтернативний вид палива – солому. І почали вирішувати проблему: шукали спеціалістів, обладнання, переймали досвід в сусідніх областях. І знайшли. Сьогодні школа працює, ще й економить бюджетні кошти.
І сьогодні знову проблеми збереження шкіл виникають, як і раніше, але в другому ракурсі.
Я звертаюсь до вас, працівники бюджетних організацій, за проведенням оптимізації, стоїть що – руйнація освіти? А далі виникає питання функціонування і фінансового утримання інших освітніх, виховних закладів та закладів медичного обслуговування і культурного дозвілля?
Поговоримо мовою цифр. Для порівняння : бюджет держави 2013 року склав 498 мільярдів гривень, за планами 2016 року, з джерел масової інформації, він має скласти 601 мільярд гривень, але якщо прорахувати збільшення цін, тарифів, послуг, то рівень сьогоднішнього життя пересіченого українця зменшився більше чим в три рази , то виникає питання : До якої оптимізації нас іще будуть закликати?
Я в свою чергу будучи народним депутатом України, одним із прикладів наповнюваності місцевих бюджетів, пропонував той податок, який сьогодні знову накинули на шию сільгоспвиробників, а це в середньому до 20%, залишати на місцях для розвитку територій. В середньому,в кожному району залишалось би від 70 до 100 млн. гривень. Це мабуть і був би той принциповий і грамотний підхід до вирішення соціальних та освітніх і медичних проблем українців.
Тож питання оптимізації треба вирішувати комплексно: це і збереження доріг, і подальше використання будівель після закриття шкіл, забезпеченість шкільними автобусами.Треба переконати батьків простими словами, правильними рішеннями, достовірною інформацією, і головне запропонувати альтернативну,кращу і вигіднішу пропозицію та умови навчання і виховання дітей.